Про Святі Таїнства загально
Слово «таїнство» лат. походження «sacramentum» – «таємниця», не вживалось у Новому Завіті, але Церква використовує це слово для означення сили і благодаті, якими Господь обдаровує людину через видимі знаки. Отже, Свята Тайна чи Таїнство – це видимий знак невидимої Божої ласки. Таїнства Нового Завіту установлені Христом, і їх є сім: Хрещення, Миропомазання, Євхаристія, Покаяння, Подружжя, Священство і Єлеопомазання. Євхаристія посідає головне і особливе місце як «Таїнство таїнств», тому каже св. Тома Аквінський: «Усі інші таїнства спрямовані до неї, як до своєї мети».
Що таке Свята Тайна Євхаристії?
Пресвята Євхаристія чи св. Причастя – це Тіло і Кров Ісуса Христа під видами хліба і вина. «Пресвята Євхаристія – джерело і вершина всього християнського життя. Усі інші таїнства, як і всі церковні служіння та діла апостольства, пов’язані з Євхаристією і до неї спрямовані. Бо Євхаристія містить у собі весь духовний скарб Церкви, тобто Самого Христа – нашу Пасху» (ККЦ, 1324).
Хто, коли і для чого встановив Св. Тайну Євхаристії?
«Наш Спаситель на Тайній Вечері, тієї ночі, коли Його було видано, встановив Євхаристійну Жертву Свого Тіла і Крові, щоб увічнити жертву Хреста впродовж віків, аж до Свого приходу» (ККЦ, 1323).
«Ісус вибрав час Пасхи, щоб сповнити те, що Він заповів у Капернаумі: дати Своїм учням Своє Тіло і Свою Кров: «І, взявши хліб, віддав хвалу, переломив, дав їм і мовив: «Це Моє Тіло, що за вас віддається. Чиніть це на Мій спомин».
Так само чашу по вечері, кажучи: «Ця чаша – це Новий Завіт у Моїй крові, що за вас проливається» (Лк. 22,7- 20) (ККЦ, 1339).
Христос доручив Церкві відправляти Євхаристію, приносити безкровну жертву на спомин його смерті і воскресіння і отримати запоруку вічного життя.
Хто може служити Євхаристію і що для цього потрібно?
«Тільки правосильно висвячені священики можуть головувати в Євхаристії та освячувати хліб і вино, щоб вони стали Тілом і Кров’ю Господа» (ККЦ, 1411). Священики і єпископи діють в Особі Ісуса Христа та від імені Церкви. Диякони самі не можуть цього робити. Для відправи необхідно мати пшеничний хліб та виноградне чисте вино.
Для чого нам потрібно приймати Святе Причастя?
«Святе Причастя Тіла і Крові Христа збільшує єдність того, хто причащається, з Христом, відпускає йому легкі гріхи й охороняє від тяжких гріхів. Оскільки зміцнюються узи любові між Христом і тим, хто причащається, прийняття цього таїнства зміцнює єдність Церкви – містичного Тіла Христового» (ККЦ, 1416).
«Любов, яку Євхаристія запалює в нас, охороняє нас від майбутніх тяжких гріхів. Чим більше ми беремо участь у житті Христа і чим більше поглиблюємо приязнь з Ним, тим важче нам розірвати цю єдність з Ним через смертельний гріх. Євхаристія не призначена для прощення смертельних гріхів…» (ККЦ, 1395).
Які є умови гідного прийняття Святого Причастя?
а. Перебувати у стані благодаті – без важкого гріха
«Той, хто хоче прийняти Христа у євхаристійному Причасті, повинен бути в стані благодаті. Якщо людина свідома, що вчинила смертельний гріх, вона не повинна приступати до Євхаристії, не отримавши попередньо відпущення гріхів у таїнстві Покаяння» (ККЦ, 1415).
«Тому, хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за Тіло і Кров Господню. Хай, отже, кожний випробує себе самого і тоді їсть цей хліб і п’є цю чашу» (1 Кор. 11, 27-28). Хто свідомий тяжкого гріха, повинен приступити спочатку до Сповіді, а відтак причащатися.
б. Усвідомлювати, КОГО приймаємо у Св. Причасті
«У Євхаристії перебувають «правдиво, дійсно і сутнiсно, Тіло і Кров, поєднані з душею і Божеством Господа нашого Ісуса Христа, а отже, цілий Христос… Ця присутність називається реальною (realis), не винятково, ніби всі інші присутності не є «реальними», а передусім тому, що вона є сутнісною (substantialis) і через неї Христос, Богочоловік, присутній абсолютно цілий і цілісний» (ККЦ, 1374).
Св. Іван Золотоустий каже: «То не людина чинить, що принесені дари стають Тілом і Кров’ю Христа, а Сам Христос, що був розп’ятий за нас. Священик, що вимовляє ці слова, представляє Христа, але сила і благодать – від Бога. «Це є Тіло Моє», – каже Він. Це слово перетворює принесені дари».
Християни визнають, що під видами хліба і вина присутнє Тіло і Кров Ісуса Христа, хоча на вигляд і на смак Святі Тайни є як звичайний хліб і звичайне вино.
в. Дотриматись євхаристійного посту
«Щоб належно приготуватися до прийняття цього таїнства, вірні повинні дотримуватися посту, приписаного своєю Церквою» (ККЦ, 1387), тобто щонайменше одну годину ну перед Літургією. Вода і ліки не порушують посту. Але Церква заохочує вірних до глибшої молитви і строгішого посту, а навіть і натще (Кан.93 ПП УГКЦ).
Як часто потрібно приймати Св. Причастя?
«Церква активно рекомендує вірним приймати святе Причастя кожного разу, коли вони беруть участь у відправі Євхаристії; Церква їх зобов’язує це робити щонайменше раз на рік» (ККЦ 1417).
Чи можна причащатися кожного дня?
Не те чи можна, а навпаки радо заохочується і є дуже добре причащатися щоденно. Ця практика щоденного святого причастя тривала в Церкві до V століття. Згодом цей звичай занепав під впливом відчуття негідності.
Св. Йоан Золотоустий докоряє тим, які, будучи на святій Літургії, не причащаються: «Надармо приноситься повседенна Жертва, надармо стоїмо при престолі, а ніхто не приступає до святого причастя… Як можна бути на Літургії і не приймати святих Тайн?» (Гомілія 3, На посл. до Ефесян).
Чи треба сповідатися перед кожним Св. Причастям?
До частого чи навіть і щоденного Причастя не є потрібно сповідатися кожного разу. Малі провини не є перешкодою до св. Причастя, якщо при цьому причасник збуджує в собі щирий жаль за упадки.
Як потрібно готувати себе до Св. Причастя?
– Постом, молитвою та ділами милосердя для ближніх;
– Примирившись з ближніми (родиною, сусідами…);
– Збуджувати жаль за скоєні гріхи;
– Іспитувати совість відносно присутності гріха;
– Зберігати мовчанку та не розглядатися по церкві;
– Мати пристойний і гідний зовнішній вигляд (скромний одяг та культурну поставу тіла);
Хто не може приймати Св. Причастя?
Не можуть приймати неохрещені. Св. Юстин (+166) каже: «Нікому іншому не дозволено брати участі в Євхаристії, як тільки тому, хто вірує в істину нашого вчення і омився у Святім Хрещенні».
Не можуть приймати св. Причастя ті, хто є в стані важкого гріха. Важкий гріх є тоді, коли людина переступає Божу або Церковну заповідь у чомусь дуже важливому, свідомо і добровільно.
Не може приступати до приймання Святих Тайн той, хто привселюдно, публічно поводить себе недостойно.
Ця заборона у Канонічному праві найперше стосується тих вірних, які живуть на віру нехтуючи Святою тайною Подружжя, або тих, хто розвівся та співживе з іншою стороною» (ККСЦ, 712).
Чи дозволено приймати Причастя малим дітям?
Приймати Св. Причастя малим дітям без потреби Сповіді у нашій Церкві є дозволене.
«Сакраментальне впровадження в таїнство спасіння звершується прийняттям Пресвятої Євхаристії, тому Пресвята Євхаристія повинна уділятися після хрещення і миропомазання якнайскоріше згідно з приписом партикулярного права власної Церкви свого прав» (ККСЦ, 697).
«Євхаристія – це хліб життя, і дітей треба постійно ним годувати від часу хрещення, щоб вони духовно зростали. Спосіб їхньої участі у євхаристії відповідає їхній спроможності: спочатку він буде відрізнятися від того способу, що в дорослих, не минучи менш свідомо і менш раціонально, але поступово буде розвиватися через благодать і педагогіку таїнства, зростаючи аждо «звершеності мужа, до міри повного зросту повноти Христа» (Еф 4, 13)». («Інструкція застосування літург. приписів ККСЦ», Конгр. у справах Сх. Церков).
Будучи відповідальними за духовний стан дітей, батьки найперше повинні дати приклад доброго християнського життя, а, отже, і приймати Святі Тайни та пильнувати, щоб діти поступово вивчали правди віри.
Чи дозволено причащатися жінкам у період місячного очищення?
У Старому Завіті у євреїв, жінка, яка мала кровотечу, відділялася від громади, тому що всякий дотик до неї в цей час означав культову, молитовну нечистоту і, таким чином, вона могла осквернити храм (Лев 15, 19). У Новому Завіті нас морально і молитовно нечистими. Створені Богом, говорить св. Атанасій Великий, ми «не маємо в собі нічого нечистого, але оскверняємося тільки тоді, коли гріх чинимо».
Отже, жінка в такі періоди може приступати до Причастя, якщо вільна від гріха.
Як потрібно поводити себе в часі Причастя?
– Заздалегідь робимо на собі знак святого хреста;
– Руки складаємо хрестоподібно на грудях;
– Підійшовши до чаші, називаємо своє імя;
– Широко відкриваємо уста та відхиляємо голову назад,
при цьому не закриваючи очей, щоб не похитнутися і, щоб священик не опустив святих Тайн;
– Уста можемо закривати після того, коли священик забере ложечку з уст; ложечку не можна облизувати;
– Святі тайни потрібно споживати відразу;
– Якщо є потреба, можна скористатися рушничком, що його тримає священик, і витерти уста;
– Не можна торкатися чаші руками і цілувати руку священика;
Як причащатися: стоячи чи навколішках?
Літургійно правильно приймати Святе Причастя стоячи. До такого способу приймання Святих Дарів закликає сам священик, коли каже: «Зі страхом Божим і з вірою приступіть», а не приклякніть. Також після причастя диякон співає: «Прості прийнявши Божественних… Христових Тайн, достойно благодарім Господа». Слова «прості прийнявши» власне означають, що ми прийняли Святі Тайни в простій поставі.
Чому стоячи? Відомо, що стояча постава є символом торжества, перемоги та радості. Натомість постава на колінах є знаком розкаяння, покути та жалю. Отже, приймати Святе причастя ми не повинні з відчуттям розпуки чи розкаяності, бо каємося ми у Сповіді, а Причастя приймаємо з трепетом, вірою та зі страхом, але одночасно з радістю, адже момент причастя на Службі Божій знаменує ніщо інше, як Воскресіння.
Однак варто пам’ятати також і про «другу сторону медалі». Є храми, де клякання під час причастя стало вкоріненим звичаєм, тому важливо є поважати ці звичаї, і дбати, щоб наша поведінка у храмі не призвела до згіршення, чи до пустих суперечок, що часто виникають на цьому ґрунті.
Чи дозволено причащатися в Римо-Католицьких та Православних храмах?
«Католицькі служителі дозволено уділяють святі тайни тільки вірним католикам, які їх подібно дозволено приймають тільки від католицьких служителів» (ККСЦ, 671, §1). Ми належимо до Католицької Церкви, тому сповідатися і причащатися в Римо-Католицьких храмах нам є дозволено, якщо немає можливості звернутися до священика нашого обряду.
Що стосується Православної Церкви: «Якщо цього вимагає необхідність (небезпека смерті) або радить справжня духовна користь, то вірним католикам, які фізично або морально не мають змоги звернутися до католицького служителя, дозволяється приймати святі тайни Покаяння, Євхаристії, та Єлеопомазання хворих від некатолицьких (православних) служителів» (ККСЦ, 671, §2).
