Катехизм Католицької Церкви про Подружжя:
ККЦ, 1601: «Подружній союз, у якому чоловік і жінка встановлюють спільноту на все життя, спрямований своїм природним характером для добра подружжя і для народжування і виховання дітей: цей союз між охрещеними був піднятий Христом Господом до гідності таїнства».
ККЦ, 1655: «Христос бажав народитися і зростати в лоні святої Родини Йосифа і Марії. Сама Церква є «Божою Родиною». Від початку ядро Церкви становили ті, що «з усім своїм домом» увірували (Ді. 18, 8.). Коли вони наверталися, то прагнули, щоб «увесь їхній дім» також прийняв спасіння. Ці родини, що увірували, стали острівцями християнського життя у світі невіруючих».
ККЦ, 1659: «Св. Павло говорить: «Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву. (…) Це велике таїнство, а я говорю про Христа і Церкву» (Еф. 5,25.32).
ККЦ, 1660: «Подружній союз, через який чоловік і жінка встановлюють між собою інтимну спільність життя і любові, заснував Творець і наділив його власними правами. За своєю природою дім призначений для добра подружжя, а також для народжування і виховання дітей».
ККЦ, 1661: «Таїнство Подружжя означає єдність Христа і Церкви. Вона дає подружжю благодать любити одне одного любов’ю, якою Христос полюбив Свою Церкву; благодать таїнства вдосконалює таким чином людську любов подружжя, зміцнює їх нерозривну єдність та освячує їх на шляху до вічного життя».
ККЦ, 1662: «Подружжя базується на згоді тих, що беруть шлюб, тобто на бажанні віддати себе одне одному, взаємно й остаточно, з метою жити в союзі вірної й плідної любові».
ККЦ, 1663: «Оскільки шлюб ставить подружжя у публічний стан життя в Церкві, то треба, щоб він відбувався публічно, під час літургійної відправи перед священиком, свідками та спільнотою вірних».
ККЦ, 1664: «Єдність, нерозривність і відкритість до плідності належать до сутності подружжя».
ККЦ, 1665: «Повторне одруження розлучених при живому законному членові подружжя суперечить задумові і Законові Божому, якого навчив Христос. Розлучені не є відлучені від Церкви, але вони не можуть приймати Євхаристійного Причастя. Вони житимуть похристиянськи, особливо виховуючи своїх дітей у вірі».
ККЦ, 1666: «Християнське родинне вогнище є місцем, де дітям вперше звіщається віра. Ось чому родинний дім слушно названо «домашньою Церквою», спільнотою благодаті і молитви, школою людських чеснот і християнської любові».
Пам’ятка для тих, хто хоче прийняти Святу Тайну Подружжя
1. Наречені повинні бути практикуючими християнами.
2. Наречені повинні бути обізнані з катехизмовою частиною:
а) Символ віри («Вірую в єдиного Бога…»);
б) Господня молитва («Отче наш»);
в) Архангельський привіт («Богородице Діво»);
г) Десять Заповідей Божих;
ґ) Дві Заповіді любові;
д) Сім Святих Тайн;
е) Шість правд віри;
є) Шість Заповідей Церковних.
3. Рекомендується, щоб наречені та свідки наречених заздалегіть приготувалися до сповіді та перед днем уділення Святої Тайни Подружжя висповідалися та прийняли Св. Причастя. Для наречених бажано, щоб це була сповідь з цілого життя.
4. Нареченні повині пройти повний Курс передшлюбної Катехизації. Якщо хтось пройшов Курс катехизації при іншій парафії, повинен представити відповідний документ, який засвідчує це, згідно кан. 783, §1-2, ККСЦ.
5. Нареченні повинні пройти канонічнодушпастирську розмову. Про дату, місце та годину проведення розмови треба домовитися завчасно зі священиком, який є відповідальний за проведення Курсу передшлюбної катехизації. Розмова здійснюється у протокольній формі за участю обох зацікавлених сторін (нареченого та нареченої) та відповідного священика.
6. Нареченні мають заповнити передшлюбний протокол для уділення Святої Тайни Подружжя, та подати його і довідку про проходження передшлюбної катехизації до місцевого пароха.
7. Наречені (хоча б одне із них), повинні проживати на території парафії, де буде уділена Свята Тайна Подружжя.
8. Наречені повинні представити наступні документи:
а) ксерокопію Свідоцтва про Хрещення і Миропомазання. Якщо такого Свідоцтва немає, тоді в парафіяльній канцелярії попередньо можна отримати відповідний формуляр Ствердження факту Хрещення і Миропомазання. Цей формуляр під присягою заповнює безпосередній свідок уділення Святого Таїнства (мати, батько, хресна мати, хресний батько);
б) ксерокопію Паспорта. (Сторінки 1 і 2 та 10 і 11, де засвідчується місце прописки та цивільний стан
особи);
в) дозвіл на проведення канонічно-душпастирської розмови*;
г) дозвіл на уділення Св. Тайни Подружжя*;
д) посвідку про виголошення оповідей*;
* Три вищевказані документи видає священик парафії, на території якої особа проживає.
е) посвідку про пройдення курсу передшлюбної катехизації;
є) ксерокопію цивільного Свідоцтва про одруження. Якщо на момент канонічно-душпастирської розмови наречені не мають свідоцтва про цивільне одруження, то вони повинні представити ксерокопію документу протягом тижня від дня отримання церковного шлюбу.
У надзвичайних випадках необхідно представити наступні документи:
– Декрет про визнання неправосильності шлюбу. Якщо хтось перебував у церковному шлюбі, який був визнаний відповідною Церковною інстанцією неправосильним.
– Свідоцтво про розлучення. Якщо хтось перебував у цивільному зв’язку, який був розірваний вироком відповідної Державної інстанції.
– Свідоцтво про смерть подруга. Якщо хтось є вдівцем чи вдовою.
– Приналежні до інших церковних конфесій, релігій або невіруючі повинні повідомити відповідального за приготування до Св. Тайни Подружжя про своє релігійне відношення в момент реєстрації в Книзі записів на отримання Св. Тайни Подружжя.
9. Зареєструватися в Книзі записів щонайменше за 3 місяці перед запланованою датою шлюбу. Запис на шлюб здійснюється у парафіяльній канцелярії.
10. Прибути вчасно на шлюб, бажано за 10 хвилин раніше усталеної години шлюбу.
11. Зареєструвати шлюб у Книзі вінчань. Реєстрація шлюбу здійснюється безпосередньо у храмі. Для важної реєстрації потрібні особисті підписи обох новозвінчаних та двох перших свідків.
12. Забрати Свідоцтво про одруження. Якщо в часі канонічно-душпастирської розмови були подані всі відповідні дані, Свідоцтво про одруження може бути видане новозвінчаним безпосередньо після реєстрації шлюбу.
Перешкоди щодо укладання подружжя
1. Не можуть укласти подружжя чоловік до виповнення 18 (вісімнадцяти) років життя і жінка до виповнення 17 (сімнадцяти) років (див. Партикулярне право, кан. 800, §1, ККСЦ).
2. Статеве безсилля з боку чоловіка або жінки, розриває подружжя з самої його природи (кан. 801 – §1), проте безплідність не забороняє подружжя, ані не розриває його (§ 3).
3. Не може укласти подружжя той, хто зв’язаний вузлами попереднього подружжя [перебуває в законному подружжі] (кан. 802 – §1).
4. Правосильно не можна укладати подружжя з нехрещеними (кан. 803 – §1).
5. Не можна укладати подружжя з особою викраденою або хоч би затриманою з наміром одруження (кан. 806).
6. Не може вступити в подружжя той, хто заради подружжя з певною особою заподіяв смерть її супругові або власному супругові (кан. 807 – §1).
7. Не можуть вступати у подружжя ті, хто мають кровне споріднення у прямій лінії [батьки ↔ діти ↔ внуки] (кан. 808 – §1); та у бічній лінії до четвертого ступеня включно [ІІ ступінь – рідні брат/сестра; ІІІ ст. – стрийко/тітка – небога/небіж; IV ст. – двоюрідні брат/сестра] (§2).
8. Посвоячення розриває подружжя в будь-якому ступені прямої лінії [вдовець/вдова ↔ дочка/син з попереднього подружжя покійного партнера] і в другому ступені бічної лінії [вдовець/вдова ↔ сестра/брат покійного партнера] (кан. 809 – §1).
9.Не можуть вступити в подружжя хресні батьки з похресниками або їх батьками, бо на підставі хрещення між ними виникає духовне споріднення, яке розриває подружжя (кан. 811 – §1).
10. Не можуть правосильно одружитися між собою ті, що є зв’язані правовим спорідненням, яке постало з усиновлення в прямій лінії [усиновлюючі батько/мати ↔ усиновлений/ усиновлена] або в другому ступені бічної лінії [природні діти усиновлюючого/усиновлюючої ↔ усиновлений/усиновлена] (кан. 812).
Цікаво знати:
Обручки – знак вічності і безперервності шлюбного союзу, бо вічна і безперервна благодать Святого Духа; символи вічної любові Бога до нас, і вічної любові подругівміжсобою; знак повної взаємної довіримолодят, союз яких буде без кінця, як і саме кільце.
Вінці. У часі шлюбу священик накладає на голови наречених вінці, які символізують їх дошлюбну чистоту, а також побажання на майбутнє, щоб жили чесно й поборювали пристрасті. Також вінці символізують царську славу молодих – це з однієї сторони, а з іншої – як мученицький подвиг сімейного життя. Увінчані вінцями, як переможці земних пристрастей, вони являють собою образ духовного шлюбу віруючої душі з Господом.
З історії: спочатку вони були з квітів, пізніше їх почали виготовляти з металу, надаючи їм форми царської корони. Вони нагадують про царську достойність перших людей – Адама і Єви, яким Господь віддав у владу все земне створіння: «…наповняйте землю, і володійте нею…» (Бут 1,28). Вони також являються вінцями Царства Божого. «Прийми вінці їх в Царстві Твоїм, зберігаючи їх чистими, непорочними і бездоганними на віки вічні» (з молитви Благословення вінцями, у Чині Вінчання).
Свічка. Вона символізує присутність Самого Господа; свідчення світлих спонукань нареченого і нареченої; також знак радості, вогонь дає тепло, тому запалені свічки являють собою радість зустрічі двох люблячих людей. Одночасно, це символ їх чистоти і непорочності.
Рушник. Здавна дівчина починала вишивати рушник ще задовго до весілля. Основне значення весільного рушника – життєва дорога, по якій разом повинні пройти жених і наречена, чоловік і дружина. Переважаючий червоний колір у вишивці рушника теж не випадковий: червоний – колір сонця, тепла і краси.
На шлюб треба принести:
Обручки, рушник, 2 свічки, хустку для нареченої.
